TextBook Не убезпечаю.
Держи собі шабелечку
Та під опанчею!»
Він так і сидів, високо підвівши голову, ліва брова звелася круто, й таким запам'ятав я його на все життя:
Ой як стисне козак Нечай
Коня острогами,
За ним ляхів сорок тисяч
З голими шаблями.
Ой не дбали вражі ляхи
На козацьку вроду, —
Рвали тіло по кавалку,
Пускали на воду.
Не скажу, що я співав того вечора гарно, щось мені муляло, щось мене долягало, але коли співаєш одній людині, та ще ту людину любиш, співаєш особливо, мовби передаровуєш їй пісню з осмутою власної душі, і пісня завжди здається новою, незнайомою, й хвилює обох.
І ще попросив мене гетьман заспівати про отамана Матяша. Либонь, він радився сам з собою, виважував у душі свій важкий рішинець. Бо ж пісня весь час вертала його до того самого
Козаки, панове-молодці
Небезпечно ви майте,
Козацьких коней із припона не пускайте
Сідла козацькії під голови підкладайте,
Бо се долина Кайнарськая,
Недалеко тут земля татарськая.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гетьманський скарб [Серія:"Історія України в романах"]» автора Мушкетик Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина V Смерть і безсмертя“ на сторінці 11. Приємного читання.