TextBook – От за це давай теж вип'ємо!
– Ні-ні, Олексію Григоровичу, не хочеться мені поки що пити… Пий сам, якщо тобі приспічило.
– Ображаєш, Андрію Кириловичу!..
Якийсь час вони сперечалися, потім усе-таки випили. Тепер перед очима в Розумовського все закружляло, затанцювало, хоча він більше й не трусив головою.
– А начебто чутки ходять, що є тут якась родовита чи то князівна, чи то принцеса… Тараканова, чи що? А може, Азовська?..
– Принцеса Володимирська, – ледь промимрив господар. – Тільки вона не тут, а десь в Італії. Або в Рагузі…
– А чому там?
– До Туреччини пливла, буря корабель на берег викинула, от і сидить тепер у Рагузі.
– А чи не вона кузина твоя? Тобто, не вона хіба є дочкою покійної імператриці Єлизавети Петрівни й дядька твого – повного тезки мого Олексія Григоровича?!
– Може, й вона… Не знаю, не знаю.
– Ви так жодного разу й не зустрічалися?
– Та ти що?! – презирливо фуркнув Розумовський, потім обережно, щоб не викликати нападу нудоти, повернув голову до Орлова й запитав: – До речі, навіщо повсякчас до цієї теми вертатися? Що тобі насправді від цієї панянки потрібно?!
– Кажу ж, посватався б я до неї!
– А чому саме до неї?
– А тому, люб'язний мій Андрію Кириловичу, що вона на трон російський претендувати може!
– Дався тобі цей трон!
– Це тобі він в руки дався, та тільки ти зійти на нього не бажаєш!
– А ти, можна подумати, бажаєш?!
– У мене нічого не вийде: Орлови не царських кровей.
– А-а-а, зрозумів, зрозумів! – Розумовський заплющив очі й зробив у повітрі невиразний жест руками. – Сам ти не можеш, а через дружину…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пустоцвіт [Серія:"Історія України в романах"]» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 20 Раз Тараканова… два Тараканова!..“ на сторінці 11. Приємного читання.