Розділ «Глава 20 Раз Тараканова… два Тараканова!..»

Залишалося спертись хіба що на Османську імперію… Але Порта – це не Париж, а тому перед настільки далекою подорожжю уявлялося доцільним особисто побачитись із загадковою дочкою Єлизавети Петрівни. Заразом можна було з'ясувати, що це за дивний титул такий – принцеса Азовська-Володимирська?

Вони зустрілися у Цвейбрюккені. Радзивілл був уражений, шокований і буквально осліплений пишною красою цієї жінки. Втім, не він один: високошляхетна Єлизавета, принцеса Азовська-Володимирська викликала у чоловіків настільки палкі почуття, що закоханий наречений – князь Лімбурзький, без найменших коливань придбав для неї графство Оберштейн з усіма тельбухами. І барон Ембс, і барон Шенк також перебували під її владою…

Чи треба говорити, що загадкова російська принцеса геть зачарувала сорокалітнього Радзивілла? Пане-Коханку пошкодував навіть, що йому самому не можна купити й широким жестом кинути до ніг цієї стрункої темноволосої красуні з гордовитим профілем якесь графство або князівство. Він готовий був іти за нею у вогонь і воду… і навіть супроводжувати в заледенілий Сибір… Радзивілл незмінно вірив усім її оповідкам і уявляв себе в ролі лицаря, що супроводжує красуню-принцесу, у боротьбі за життя ділить з нею всі негоди й тяготи. Він подумки був з нею, коли вона втекла з далекого Сибіру в казково прекрасне місто – столицю вільного козачого Дону[17], де підлі найманці імператриці Катерини Олексіївни намагалися обпоїти її сильнодіючою отрутою. У Персії в шаха Жамаса[18], що найняв для неї найкращих учителів і дав прекрасну освіту. А загалом – скрізь!

Шкода, що вони не зустрілися раніше!..

Радзивілл намагався робити, що міг. Вона милостиво приймала дружню допомогу. їй допомагали багато хто: одні грошима, інші обіцянками й завіреннями. Князь Лімбурзький заприсягнувся власним коштом озброїти потужну армію, що мала стати в авангарді сил союзників, готових ударити по Російській імперії. Радзивілл запропонував спертися на Османську імперію. Діяти треба без зволікань!

Їхні шляхи знов зійшлися у Венеції. 16 травня один з тамтешніх кораблів готувався відплисти прямо в Порту. Погода зіпсувалася. Капітан судна попередив, що плисти зараз не варто. Але Кароль не звертав найменшої уваги на попередження досвідченого мореплавця. Він рвався в поїздку, тому що його жінка-мрія також погодилася їхати.

Пане-Коханку боготворив її, вважав неприступною, мріяв про неї днями й ночами. Перебуваючи у Цвейбрюккені, князь помітив, що високошляхетна принцеса Азовська-Володимирська виявляє цікавість до його особи. Природно, він списав усе на свою чоловічу чарівливість: адже знамениті на всю Європу вогненно-руді вуса Радзивілла звели з глузду сотні шляхетних панянок – от і ця неземна принцеса втратила розум…

Втім, присутність князя Лімбурзького (який був офіційним нареченим Єлизавети) заважала закоханим злитися в скаженому екстазі. Інша річ на кораблі: під час плавання відкритим морем зайнятися однаково нема чим.

Але тут, у Венеції стався перший конфуз: високошляхетна принцеса Азовська-Володимирська прибула на місце зустрічі… з однією-єдиною служницею – Фантиною! На запитання:

– А де інші? Можливо, на кораблі? – князь почув цілком розумну відповідь:

– Не варто привертати увагу пишним почтом, це небезпечно, у Порту ми прибудемо інкогніто, тому вистачить з мене й однієї служниці.

Безсумнівно, все це цілком розумно, однак де ж кухар, медик і лакеї?! Де кошики з провізією й вином?! Розраховуючи на свиту принцеси (як було домовлено ще у Цвейбрюккені), Радзивілл не взяв із собою навіть слугу. Але на той момент він був просто осліплений блиском мигдалеподібних темно-карих очей високошляхетної Єлизавети, тому геть утратив здатність міркувати тверезо.

Пане-Коханку зійшов разом з нею на борт корабля… і тут його щасливе життя закінчилося, зате почалося справжнє пекло, дорога в яке пролягла через місце найвищого земного блаженства – тобто, через любовно приготовлену постіль!!!

Увечері першого ж дня плавання, сидячи в себе в каюті, мрійливий Радзивілл вибудовував сміливі плани підкорення неприступної красуні. Підбирав слова, відточував фрази, заплющував очі й уявляв, як нарешті наважиться взяти її за руку, вкриваючи поцілунками кожен пальчик…

Двері повільно відчинилися, князь інстинктивно вдихнув аромат її парфумів, голова пішла обертом… Принцеса Азовська-Володимирська завмерла на порозі його каюти як примара. Обличчя він не бачив, тільки лише споглядав чарівний силует. Кароль задихався від бажання підійти до неї, але щосили стримував цей порив і тільки молив долю, щоб спокусниця не зникла зовсім.

Вона постояла якийсь час і легким метеликом пурхнула просто в його обійми. Боже, яке блаженство: він стояв і притискав її до себе!!! Вона ж покривала обличчя князя легкими поцілунками… Почуття переповняли його, він безумно хотів кохатися з цією жінкою. Різким рухом Кароль підхопив її на руки, вона ледь чутно застогнала… їхні губи злилися в полум'яному поцілунку…

Наступної ж миті принцеса вже лежала на величезному ліжку перед князем. Радзивілл спритно розстебнув жилетку й жбурнув її кудись назад. Зірвавши із себе мереживну сорочку, відправив слідом за жилеткою. Тремтячими від напруги пальцями почав розв'язувати стрічки на сукні спокусниці. Але стрічки не піддавалися, тож він рвонув тканину щосили… І пережив найглибший шок, тому що перша ж спроба зірвати з принцеси сукню була зупинена істеричним криком:

– Каролю, обережніше, бо ви відірвете мені всі застібки!!!

Слідом за тим сталося щось незбагненне: високошляхетна принцеса роздягнулася сама, без допомоги служниці – князеві Радзивіллу було дозволено всього лише розшнурувати їй корсет, причому з постійними окриками й застереженнями. Потім з акуратністю природженої покоївки принцеса дбайливо розклала численні предмети дамського вбрання на полицях, прибудованих у кутку каюти, й лише після цієї хитромудрої процедури зависла на шиї у князя.

Тепер Радзивілл дивувався, як після пережитого тоді шоку не втратив самоконтролю й не вдарив у бруд обличчям… Та яка ж це високошляхетна пані стане проявляти настільки підозрілу турботу про знехтуваний одяг?! Справді, що таке сукня? Дурниця, дрібниця!!! У принцеси Азовської-Володимирської було три скрині суконь, а у разі потреби Пане-Коханку готовий був подарувати їй ще хоч тридцять три скрині з такими точно або ж набагато кращими вбраннями…