TextBook – Коли ви розмовляли вчора ввечері, ти бачив у нього цей кинджал? – немовби далекою луною донісся до послушника голос ігумена Мельхіседека.
– Ні, панотче, це не його зброя…
– Отже, це не самогубство?
– Його вбили… вбили!..
Зненацька Максим зрозумів, хто насмілився напасти на гінця кошового отамана Війська Запорозького! Ну, так воно і є: от чому руків'я кинджала багато прикрашене!.. Ну звісно ж, звісно!..
І послушник несамовито заволав:
– Так-так, його вбили!!! Убили ці самі… як їх?.. Конфедерати барські вбили – от хто!!!
– Конфедерати?! Які такі конфедерати?! Що ти верзеш, отроче?
– Та ці самі! Ось ці от!
Максим заходився обшукувати труп: учора під час суперечки гонець показував йому послання кошового, де коротенько роз'яснялося положення справ з Барською конфедерацією й містився заклик до антипольського повстання. Однак замість достопам'ятного листа послушник витяг з-за пазухи загиблого пергамент розкішного вигляду, з позолоттю по краях і поважного вигляду зеленою печаткою на шовковому шнурку. Пергамент був трохи ушкоджений ударом кинджала, що обірвав життя Йосипа Шелеста, й обагрений зовні його кров'ю.
– Подай-но це сюди, – велів ігумен. Залізняк скорився. Настоятель дуже уважно оглянув печатку. Обличчя його, дотепер серйозне, тієї ж миті стало врочистим. Отець Мельхіседек проголосив співучо, немовби завершуючи проповідь:
– До грамоти прикладена печатка Божою милістю імператриці російської Катерини Олексіївни!
Потім зламав печатку, розгорнув пергамент і прочитав…
Києво-Печерська фортеця, Україна, 12 серпня 1768 року.
– То що ж за повеління містилося в документі, що ти називаєш Золотою грамотою?
– Указ цариці про необхідність захистити віру православну, врятувати землю батьків і дідів наглих від нищівного впливу католиків. Грамота обіцяла всякому, хто володів нею, право різати, вішати, знищувати у всякий спосіб, якого душа зажадає, ляхів, жидів і уніатів. А крім того повідомлялося, що за зроблене ніякого покарання не буде.
– І як же ти вчинив?
Брякнуло залізо кайданів: це арештант в безсилому гніві стис невеликі, але міцні кулаки.
– Кожен на моєму місці вчинив би так само… У присутності монастирської братії над застиглим уже тілом січового товариша мого Йосипа Шелеста я, не барячись ні секунди, випросив благословення отця Мельхіседека на те, щоб розірвати дану мною обітницю послуху й виконати царицину волю, викладену в Золотій грамоті.
– Що ж відповів тобі ігумен Свято-Троїцького монастиря?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пустоцвіт [Серія:"Історія України в романах"]» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 18 Міна під конфедерацію“ на сторінці 4. Приємного читання.