TextBook Зрозумівши, що зараз станеться, Єлизавета Петрівна чи то від цілковитої безвиході, чи від переляку (а може, від того й іншого разом!) заволала:
– Олесю, Олесеньку, врятуй нас!!! Урятуй мене і кровиночку свою рідненьку!!! На допомогу, друже, на допомогу!..
* * *І немовби пробиваючись крізь товсті стіни ненависного монастиря, до слуху імператриці донісся до болю рідний баритон:
– Я тут, моя панночко, біля дорогоцінних ніжок ваших! Я тут, не плачте, я з вами!.. І завжди з вами залишуся!.. Навіть якщо проженете – і тоді душею буду біля вас, стану охороняти сон ваш від жахіть і всякої погані, дорога моя панночко…
Імператриця відкрила очі. Був самий початок ранку, вона лежала на ліжку у своїй опочивальні, біля дверей стояла охорона, у кріслах спали фрейліни й лейб-медик, а поруч її ніг сидів вірний Олексій Розумовський.
– Боже, яке щастя!!! Це сон, усього лише сон!.. Страшний, страшний сон!.. – прошепотіла імператриця.
– Так, моя панночко, усього лише сон.
– І вона!.. Бідолашна дівчинка!..
Втім, розсудливість перемогла: фрейліни заворушилися у своїх кріслах, а стороннім зовсім ні до чого знати навіть про саме існування Августи. Заради блага самої ж дівчинки.
– Залиште нас самих, – слабким голосом попросила государиня. Заспані фрейліни і лейб-медик поспішили вийти.
– Охорони це також стосується.
Солдати покинули опочивальню.
– Учора я скривдила тебе, друже мій, – мовила винувато Єлизавета Петрівна, коли вони залишилися самі.
– Але панночко моя дорогоцінна!..
– Не переривай, Олесеньку! Я тебе скривдила, а ти однак залишився вірним мені. Тому тепер я бажаю тільки з тобою поділитися думкою, що останнім часом так і гризе аж до самих кісток… Ці міркування виводять мене з рівноваги, штовхають на нерозсудливі вчинки! Я кривджу тебе, мої дії отруюють наші стосунки. Олесеньку, як же я винувата перед тобою!..
– Моя панночко, ви не просто моя дружина перед Богом – ви государиня російська, управителька могутньої імперії, тому…
– Я ж попросила не переривати мене, милий мій друже!..
– Добре, моя панночко, мовчу, мовчу.
Він приклав палець до губ.
– Отож, Олесеньку, я зайняла престол, злякавшись перспективи прожити життя в монастирі, куди мене грозилася заточити Анна Леопольдівна. А зійшовши на трон – увесь час думаю про спадкоємця…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пустоцвіт [Серія:"Історія України в романах"]» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 11 Народження династії“ на сторінці 4. Приємного читання.