Розділ «Глава 9 Сюрприз»

– Ну що ж, Ваша Імператорська Величність, завершуйте маскарад, – мовив Олексій.

– Дякую, мій дорогий Король Гірських Ельфів!

Обличчя імператриці осяяла задоволена посмішка, вона поспішила вдарити в золотий церемоніальний дзвін, і для більшої впевненості вигукнувши:

– Усі відкрийте обличчя!!! – обернулася до незнайомця.

Глибоко вклонившись, Чорний Шаховий Король зняв машкару, тоді всі побачили дещо збентеженого юнака з великими карими очима й рум'янцем на всю щоку.

– Хто ви такий? Назвіться негайно!

Зрозуміло, це проскреготав канцлер, професійна гордість якого нинішнім вечором була серйозно вражена.

– Граф Розумовський, до ваших послуг, – відповів юнак, уклонившись цього разу не занадто низько.

Гості немов по команді загомоніли, причому достатньо голосно:

– Граф Розумовський?..

– Як, іще один?!

– Так скільки ж їх, Розумовських цих!..

– Може, це брат обер-єгермейстера?..

– Так-так, напевно, братик його!..

– А-а-а, он воно що!..

– Брат Олексія Григоровича, отже… Он воно як!..

Імператриця ж, перш ніж піти в опочивальню, ласкаво звернулася до фаворита:

– Дякую, милий друже, сюрприз удався на славу. Ранком нам буде, про що поговорити…

Схвильовані гості почали розходитися. Олексій проводив брата й Теплова у відведені їм кімнати й попередив, щоб вони були готові о дев'ятій годині ранку бути присутніми на сніданку в Її Імператорської Величності. Ясні річ – без запізнень.

– Як тут спізнитися, якщо я встаю із зорею?! – здивувався Теплов. Обер-єгермейстер промимрив приказку щодо свого уставу й чужого монастиря. Григорій лише плечима знизав і пішов у відведену йому кімнату. Довго не міг заснути, перебуваючи під ураженням від маскараду: здавалося, у цей вечір він здав найважчий іспит у житті… і не одержав оцінки! Оцінку оголосять тільки завтра. Цікаво, як складеться його подальша доля? Чи збудеться давня мрія і пророкування отця Феодора?..