TextBook «А я пішла, за дурної голови!» – докоряла йому мати.
«То було не йти!»
«Якби ж мені тоді та мій теперішній розум!»
Часто ти чула такі суперечки, Міловице…
Мати вкінці ще й любила «припекти» батькові, показувала на нього пальцем і кричала до тебе й твоїх сестер: «Ото, дівчата, дивіться добре, щоб не повиходили заміж так, як ваша мати! Треба виходити хоч за дурного, зате за багатого. Бо що та любов – як вітер, швидко й проходить. А тоді гризеш собі лікті, дивлячись на розумніших дівчат, що були проворні й слухали своїх матерів, а тепер хазяйками по великих хатах сидять, а не так мучаться, як я. І казала ж мені моя мама…»
Мати твоя, Міловице, кричала й починала плакати, а батько, грюкнувши дверима, вибігав із хати надвір…
* * *От, розповідаючи Ількові про ваші городи, ти, бідна Міловице, в той раз наче й оправдувалася за свою бідність.
А пам’ятаєш, як Ілько слухав, – дуже тихо, і не жартував, як це робили парубки, твої ровесники?
За розмовами забувся тобі, Міловице, навіть біль у порізаній нозі, і час тоді збіг для вас дуже швидко.
Як підійшли ж ви з Ільком до самого села, до того горба, що відділяв від поля село, то, згадай, пішли ще повільніше. І так, слово за словом, та й домовилися тоді, що зустрінетеся наступного дня…
«А ти вже маєш парубка чи ще собі дівуєш?» – несміливо питав тебе на прощання, Міловице, Ілько вже біля хати твоїх батьків.
«Я? Дівую…» – дивлячись собі під ноги, відповіла йому ти, щаслива.
«А як я приходитиму до тебе, вийдеш?»
«Вийду…»
«То я прийду?» – питав.
«Приходь…»
А дівувала ти вже років зо три, дорога Міловице. Та чомусь хлопці, незважаючи на твою делікатну красу, сватати тебе не поспішали.
«Багатство до багатства тулиться», – казала твоя мати.
Хоч і був Ілько молодшим за тебе, рідна Міловице, але виглядав дорослішим через велетенський зріст і широкі плечі.
Та й Ількові дуже сподобалася ти, тиха й довірлива Міловице. Твій тоненький стан, малесеньке довгувате личко, сором’язливий рум’янець все не сходили Ількові з-перед очей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Необдумана Міловиця» автора Луценко З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 1 І для кого ж це ти так гарно коси розпустила, необдумана Міловице…“ на сторінці 3. Приємного читання.