TextBook «Що ти таке кажеш?! – сварилася твоя мати, Міловице, бо їй здавалося, що батько думає на щось погане для сина в дорозі. – Наш Тимко – не гірший за других! Аби благополучно переплив океан, аби здоровий добрався, а вже там заробить…»
«Тату, будьте певні…» – насупився Тимко, певно, пригадавши, що йому тепер лежить довга дорога.
Пам’ятаєш, Міловице, як після Тимкових слів настала тиша в хаті й було таке чуття, що це поминки.
Бо ж тоді ви прощалися назавжди з Тимком…
А Тимко, пам’ятаєш, Міловице, як узяв із батькових рук гроші, так відразу ж і веселий став, бо він уже давно чекав на той день, коли разом із хлопцями за границю з села рушатиме.
Вже, мабуть, бачив себе твій брат Тимко в білій сорочці, а поряд із собою – по-модному вдягнуту дівчину, як він хотів; і була та дівчина у туфлях із підборами, з червоними у помаді губами. Про таке вже, либонь, думав твій брат Тимко.
І здавалася йому, Міловице, ваша хата тісною й убогою, а сільські дівчата – якимись грубими й некрасивими. У грудях Тимкових запалювалася нетерплячка, він уже надіявся на нове життя… Аж гордився сам за себе твій брат Тимко, радів зі своєї рішучості.
Пам’ятаєш, Міловице, як той день настав?
Востаннє взяв твій брат Тимко до рук гармошку та й заграв.
«Не переживаймо, хлопці! – весело сміявся Сергій, Тимка, твого брата, товариш, – і в Америці будемо співати! Там наших людей багацько! Кажуть, що по вечорах збираються усі, як є, гуртом та й гуляють, співають пісень, ще й танцюють! Як будуть у нас, хлопці, гроші, то й в Америці співати будемо!»
В дорогу синові поклала твоя мати Горпина два десятки варених яєць, замотала в ганчірку шматок жовтого сала, вклала півбуханки хліба, дала чисту сорочку на зміну, з тим і провела його за село.
Довго ще стояла твоя мати, Міловице, й дивилася вслід хлопцям, як вони йшли за Лису гору. Чи ж здогадувалася вона, що бачила сина свого Тимка востаннє?…
За горою оглянувся твій брат Тимко на своє село, перехрестився у той бік, де стояла церква, та й покинув Україну назавжди…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Необдумана Міловиця» автора Луценко З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 1 І для кого ж це ти так гарно коси розпустила, необдумана Міловице…“ на сторінці 23. Приємного читання.