Бісова душа, або Заклятий скарб

молитвах - і нема вікна,

де б промінь-цвях не обминав

співочий відчай.

Однак ця втеча - тільки сон.

Тож підніми, мов меч, засов.

Хай шлях чекає лютим псом -

та ти не шкірся!

А глянь ув очі, накажи -

шлях-пес вмить ляже, полежить -

і вірно уперед біжить

звірям покірним.

А тінь? - мара! Від більших ран

не помирали. Ти ж не раб,

і долі власної збирай тугі зернини.

Їх без жалю засій, полий. Болить?

Я знаю, що болить.

Тож вий найдовшу із молитв,

коли насниться,

що ти - людина...

Ранок, як відомо, мудріший за вечір. Але до нього ще дожити треба.