Розділ «Частина друга ДИТЯЧІ СТРАХИ»

— Штрафом обійдемося. Без протоколу не можна — напарник тебе бачив.

Натяк був відвертий, і Роман хотів було погодитися на протокол, але щось довбало в голові, вмовляючи не лишати навіть на дурному папірці сліди нинішньої пригоди.

— Ну його, протокол. Домовимося, тільки грошей при собі не маю. Під’їхати треба…

Чирва дуже хотів глянути на малюнки, але навіть розуміючи, що вже не істотно, розгляне він їх чи ні, не дивлячись, склав усі аркуші вдвоє, з зусиллям розірвав, половинки перервав ще раз і попросив у Гончаренка сірники. Той, нічому після бурхливих подій не дивуючись, подав йому коробку, і Чирва, зачинившись у туалеті, спалив їх в унітазі, а попіл змив водою: джерелом зарази менше, хоча проблема не зникла.

Фідель Васильович поділився з ним своїми передчуттями, і Чирва зрозумів: із скептика завідувач перетворився на вірного союзника, до того ж за одну ніч. Його кортіло спитати, чи не мучать Фіделя кошмари, але якби це було, Фідель про свої моторошні сни розповів би сам. Передчуттів мало, вимагати більшого поки що неможливо.

— Мене скоро випишуть?

Анатолій Гончаренко за короткий час змінився. Певність у собі направду змінює людей на краще. На ліжку сидів худий, з мішками під очима, виснажений довгою — тривалістю майже в половину життя — боротьбою, але таки переможець.

— Тримати вас тут, Толю причин більше нема. Не думаю, що Він до вас повернеться, а якщо це станеться — ви знаєте, як діяти. Але у мене до вас прохання… І серйозне…

Чирва умовив Фіделя Васильовича надати йому можливість розв’язати несподівану проблему. Якби вона виникла бодай три дні тому, Чирві довелося б довго пояснювати. Але Ольга… І Роман не зовсім подобався йому сьогодні…

— Значить, так… Вранці завідувачу відділенням подзвонила ваша дружина.

Художник здригнувся з несподіванки.

— Для чого?

— Цікавилася вашим здоров’ям і можливістю, гм, відвідування. Коротше, хоче вас бачити.

— Чого раптом?

— Не розумію вашої ворожості. Ви ж пішли від неї, і, вибачте старому, не дуже, наскільки я знаю, мирно. У вас були на те причини, яких вона не знала. А тепер вона хоче зустрічі з вами. Причин я не знаю.

— Для чого ця розмова?

— Ви не повинні з нею зустрічатися. Якщо потрібні пояснення — для цього є телефон. Особисті контакти треба не просто обмежити — скасувати. Тимчасово. Поки я не дозволю. Поки не впевнюся, що з нею все гаразд.

— А що… не гаразд?

— Вона тісно спілкувалася з вами тривалий час. Тоді, коли Він керував вами і вашими снами. Далі пояснювати? — і, не даючи Анатолієві перетравити інформацію і поставити безліч непотрібних тепер запитань, Чирва сказав: — 3 Ольгою недобре, Толю. Просто-таки зле. Вона спілкувалася з вами.

Історію з пацюками і малюнками Гончаренко вислухав з явним подивом. Навіть після всього, що відкрилося за ці дні, він важко усвідомлював: ще два дні тому через нього в якийсь спосіб передавалася страхітлива руйнівна сила, ім’я якій — Страх. Хай навіть Анатолій прогнав його, але в Його полоні тепер не одна людина. Можливо, його дружина також.