TextBook Він заглядає їй в очі, що ніколи не бачили зла і все дивляться просто та щиро, всьому чудуються, вірять…
– Зозуле ти! – каже, цілуючи її, і тулить, голубить її раз по раз до грудей. – Зозуле!
– Не могла, не могла, – впевняє далі, – маму вдолині я дурила, не сказавши по правді, чого йду в ліс, тому і сумління все здержувало…
– Любити, Туркине?
– Любити, Грицю.
– А он, бач, я можу.
– Любити і дурити?
– Дурити і любити! – відповідає, не надумуючись, і сміється.
– А я все вагаюся…
– Бо не любиш щиро, як я.
– Грицю!!.
– Туркине!..
Вона обняла його за шию і мовчить.
– Туркине… ти любиш щиро?
Мовчанка…
Відтак:
– Може, Грицю…
– Зозуле!
Нараз підняла голову і знов дивиться просто з щирістю в його очі.
– Ніколи так не питай, – просить якось з наглим жалем.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Людина (збірник)» автора Кобилянська О.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „«В неділю рано зілля копала…» Повість“ на сторінці 64. Приємного читання.