TextBook – Рік у вихрести Василя, а витак у Бориса у Йванового.
– Довго?
– На Макавієве пушєнє скінчилоси дев'їть років.
– А єк ти суди си приблукав?
– Мене узєв Головач… ід вам…
– А ци ти мене знаєш?
– Знаю…
– Вигів де?
– Ні, ніде не вигів-сми…
– А пізнаєш?
– Так…
– Ну, кажи далі.
– Єк узяв не Головач, то водив три нни полонинами, ади, плутав слід. А витак звелів присєгати на пістолеті, що я вже буду опришок. Та потому привів аж суда.
– І кіко вас було?
– Шіск… Головач семий.
– Та й вже?
– Ні… Витак зачали сходитися до него леґіні то по два, то по три, ба з другої та й найпрєталоси нас сорок три.
– …Сорок три, – прошепотів Олекса.
З оцими сімома то було би, власне, півсотні. З такою силою можна було би багато наробити – і от усе пропало.
– Та й так ми ту жили… Ночував-сми коло ватри з Головачєком. Ми мали сир, вівці єлові били, пекли і їли.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Довбуш» автора Хоткевич Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 45. Приємного читання.