Розділ «ВІДЬМИН ДАР»

Спалахнув вогонь, і удар неймовірної сили відкинув Ірку назад.

Танок блискавок посилився, вони проймали Тетянку наскрізь. Густа мережа електричних дуг обплела світловолосе дівча. Здавалось, що її тіло саме почало світитися. Біль став нестерпним. Тетянка відчайдушно закричала.

І тоді з рота й очей відьми в Тетянку увійшов потік зеленого мерехтливого полум’я. Потік відьмацького вогню, що входив у Тетянку, був переплетений тонкими червоними нитками. Із жахом і відразою Ірка зрозуміла, що це кров, відьмацька кров!

Тетянка вже не пручалась, вона обвисла в пазурах старої відьми. Ольга Вадимівна схилилась іще нижче, притискаючись до дівчинки чолом. Стався ще один спалах, що на мить сховав їх обох у розбурханому полум’ї.

— Я вільна! Вільна! — переможним прапором здійнявся в небеса крик старої відьми.

Коли Ірка прибрала руку від засліплених очей, усе вже скінчилося. У відблисках пожежі було видно два тіла, що безсило лежали на мокрій траві.

Розділ 5

Купальська ніч триває,

а неприємності лише починаються

Гілля зашелестіло, розсунулося, і на галявину висипали відьми. Попереду, у супроводі Алли, що нестямно верещала, летіла Оксана Тарасівна. Її високі підбори відстукували по землі швидкий дріб, а зачіска була геть розпатлана. Слідом за ними стрімголов біг цілий загін дівчаток.

З іншого боку мчала Стелла. Вона давно загубила свої калоші, але ніхто навіть і не думав їх шукати. Усі три старі роблені відьми щільним кільцем оточили хазяйку, готові боротись не на життя, а на смерть.

Обидва відьмацькі угруповання спинились, помітивши у відблисках палаючих руїн на траві два тіла.

Усі довго стояли мовчки. Нарешті, Стелла, неначе знехотя, зрушила з місця й на своїх тумбоподібних ногах пошкандибала до двох тіл. Спочатку вона обійшла Ольгу Вадимівну, а потім схилилась над Тетянкою.

— Ану подивись-но на мене, дівчинко! — лагідно-напруженим тоном попрохала Стелла.

Тетянка тихо застогнала, заборсалася, повільно звелася й піднесла тремтячі руки до обличчя…

Усі відьми дружно зойкнули. На руках, обличчі, плечах Тетянки, поступово згасаючи, виблискували зелені іскорки.

— Ах ти ж, відьма стара! — видихнула Стелла й із ненавистю штурхнула нерухоме тіло Ольги Вадимівни. — Встигла! Передала! Дар! Приблудній дівці! — завиваючи від сказу так, що на губах виступала піна, вона не припиняла гамселити тіло, яке мирно лежало на траві, аж доки підлегла «училка» не схопила оскаженілу хазяйку за руку.

— Не все ще втрачено, — «училка» поглянула на Тетянку, що почала зводитись, і на її обличчі відбилась страшна спрага, яку не можна втамувати. Саме так голодний дивиться на соковитий гамбургер у рекламі «МакДональдза».

Вимогливі погляди роблених відьом буквально вп’ялися у своїх хазяйок. Ірці здалося, що обидві природжені розгубились. Стелла швидко зиркнула на Оксану Тарасівну. Та ледь помітно знизала плечима, насторожено поглядаючи то на своїх дівчаток, то на приголомшену Тетянку. Стелла невпевнено покликала Тетянку до себе:

— Ходи-но до мене, моя солодка відьмочко!