Розділ «ВІДЬМИН ДАР»

— Вони не можуть вдавитися, бо вони вже втопились, — розгублено пробелькотіла побита русалка й нерішуче поцікавилась: — А те татуюваннячко, де його роблять?

— Спеціальні салони є, — авторитетно пояснила Тетянка. — За довідником можна знайти…

— Ти що, збожеволіла, звідки в них у річці довідник? — знизала плечима Ірка.

— А вода в тих салонах є? — жадібно спитали лисі русалки.

— Атож, — кивнула Ірка. — У кранах. Ну ще… в крайньому випадку, в унітазах.

Русалки знову перезирнулись:

— Спасибі, пошукаємо, — хором сказали вони.

Поверхня води захвилювалась, над рікою зблиснули два хвости й безіменні русалки зникли.

— Узагалі-то, голений череп із татуюванням уже років десять як із моди вийшов, — гмукнула Тетянка.

— Це на суходолі, а під водою буде останній писк моди. Ось побачиш, навіть ті, що з волоссям, голитися почнуть.

— А з волоссями русалкам краще, — зітхнула Тетянка.

— Ага, і Віка — красуха, і Алка теж — не потвора, а звичайнісінька погань. Така ж сама, як і ці русалки, — Ірка в розпачі покрутила головою. — Це ж треба, скрізь одне й те саме! А як би було класно…

— Додому? — нерішуче запропонувала Тетянка.

— Мабуть. Тут ми, здається, вже все побачили, до того ж настрій зіпсувався, — Ірка на мить пожвавилась. — Але давай спочатку ось до того будиночка зазирнемо. Ми там іще не були.

— А може, не треба? — зніяковіло сказала Тетянка.

— Та цікаво все-таки. Адже не відомо, коли ми ще на шабаш виберемось, — Ірка поспішила туди, де серед дерев темнів дах будиночка.

Розділ 4

Ось тут усе й трапилось

Будиночок був навіть не будиночком, а скоріш сарайчиком, до того ж напівзруйнованим. Крізь величезні щілини трухлявих рублених стін вільно гуляв нічний вітерець.

Але найдивнішим в ньому було те, що дах сарайчика лишився абсолютно цілим. Усі діри в ньому були ретельно залатані: то дошками, то гіллям, а в одному місці навіть звичайнісіньким шматком картону.