Сєра

Біоміцин з друзями відрядилися роздавати листівки на вокзалі та автостанції,

на ринку і центральній площі. Капітан возив на своїх жигулях Шмальгаузена по

навколишнім селам, аби той чинно-мирно клеїв плакати, не наштовхуючись на

непорозуміння тамтешнього люду. Плакати, де Сєрафим трощив серп і молот,

ставив замість хреста тризуб на церковну баню і проводив решту необхідних

екзекуцій.

Було ще декілька відданих рил, які зацікавилися, і ладні були у вільну годину

робити щось для Справи. Завдяки більш грамотній підготовці цього разу прийшло

ледь не вдвічі більше людей, і проповідь пройшла у такому самому ключі: Цюпа

клацав Айфон за кулісами, потім одягав великі рогові окуляри у товстій оправі,

поправляв метелика і розказував про нові розшифровки. Підсадні качки

підтакували, Шмальгаузен грав вівцю, яка увірувала після минулої проповіді, а

потім — вирубався спати з плеєром у вухах. У Валі блищали очі, а Біоміцин і

компанія потирали руки з приводу того, що нація, нарешті, підіймається з колін.

Продали шість сотень з гаком брошурок. Все йшло по плану. Але тепер був

незадоволений Цюпа, йому здавалося, що третього разу до них вже ніхто не

прийде:

— Сєр, але це і правда все фігня. Два рази на місяць виступати у місцевому ДК? Так

ми скоро загнемося. Треба розширюватися.

— Наприклад?