Сєра

— Той лошпєт?

— Ага, той даун. Він тут зараз директор Будинку Культури і взагалі — велика

людина. Думаю, дасть добро, я до нього заскочу.

— Замьотано! Тільки цей, рясу одягни. Солідніше буде.

***

Ризу Сєра таки вдяг і просто завалився ранком, вже такий нормально наритий,

до Палацу Культури, і нарвався прямо на вахту.

Він хотів сказати «Доброго дня, мені потрібен Гриценко, я з приводу оренди

актової зали», але вийшло щось типу «буе-бе-бе-буе-е!» Бабуля на вахті зрозуміла

його по своєму і ввічливо попросила покинути приміщення, Сєра взявся розмахувати

руками і додав обсценної лексики. Вийшло щось по типу «буе-буе-е-е-бе-бе, на

хуй…», — вахта рішуче попросила забратися подалі, в інакшому разі доведеться

кликати бібліотекаря. Сказано це було таким тоном, ніби покличуть пачку беркуту.

Сєра уявив очкастого вигляду задрота, який дистрофічними рученятами пробує

витягти його вгодовану православну тушу на вулицю, і знахабнів ще більше.

Зрештою, бібліотекаря таки покликали і Сєра зрозумів, що це двометровий амбал, і

зараз буде вава. І якось не личать пророкам вави. Сєра трохи протверезів і пішов на

мирову: сказав, що прийде, коли буде в адекваті. Запропонував перекурити, амбал

погодився:

— А Гриценко тобі нашо?