Сєра

— Ну нарешті.

— А як трипільці знали, коли я народжусь?

— Сєр, ти не уважно читав, я ж написав там спочатку: «Сі слова — погляд у

майбутнє і пересторога бла-бла-бла»…

— А чого тільки уривки літопису?

— Сєр, ти нічого не розумієш у подачі інформації. Коли нам знадобиться якесь

пророцтво, ми його туди впишемо і оголосимо розшифровкою.

— Цюпа, ти геній. Тільки нам шо, всю цю купу тексту в одну брошурку сувати?

— Та нє. Передня заява буде в листівках, а літопис —на Проповіді впаримо.

— Ну, значить, тепер поліграфію треба шукати.

— За це не переживай — поліграфістка знайома є.

— Тільки, Цюп, ти тут і дату написав, і час: «… 20 квітня о 19:00 в Палац

Культури…», — ти що, вже про все домовився?

— Та нє, це просто, як приклад.

— Окей, тоді ти займаєшся роздачею листівок, а я домовляюсь про місце.

— Є ідеї?

Маркіян Камиш “Сєра”

24

— Ага, Гриценка памятаєш?