Сєра

Особливо він нудився того кадильного вечора, коли десь звучать закохані історії,

м’які поцілунки в щічку, непевний зворушливий трах і лязкі шльопки жіночими

сідницями, коли гарне червоне вино ллється ріками, і можна дивитися на теплі

небесні барви у крайньому заході сонця.

— Запам’ятай солоденький — кадити треба весело. Задача Церкви —

активізувати залози любові до ближнього свого.

Подумав Цюпа і кинув до кадила жменю драпу. То було вже занадто і його

виперли, а Сєра, як потенційний спільник, отримав китайське попередження,

завдання драїти сортири і на день був зачинений у семінарській бібліотеці, аби

обдумати свої вчинки і ретельно спланувати майбутні.

Не сказати, що Цюпа шкодував — було весело, драп за цей час він полюбив ще

більше, працював на австрійську кантору дизайнером через Інтернет, був при

грошах, курив парламент, бавився коксом, купив макбук, айфон і ліцензійний

фотошоп, слухав Іггі Попа і Девіда Бові, у Господа Бога не вірував, але нудьгував за

семінарією і по-накурці, бувало, сідав читати патристів. Загалом, на життя не

скаржився.

Маркіян Камиш “Сєра”

2

Цюпа зробив ще хапку і відкинув голову на червону шкіру найм’якішого на світі

дивану. Подивився на Сєру і задав сакраментальне питання, якого друг очікував