Сєра

радила аборти, пісяв за храмом, рукоблудив на Богородицю, мацав тьотю в

автобусі...

Звичайна сповідь лунає нескінченним шепотом шизофазії. Всі ці суворі

мамочки в хустинках, які вдома мордують дітлахів вечірніми молитвами і колупають

мозок спасінням душі всім оточуючим, потім — стають на сповідь і розказують Сєрі

про всі свої потаємні бажання і фекальні девіації. Звичайна сповідь, звичайної

суботи. Шепотіння пришвидшується і стає нерозбірливим. Можна йобнутись.

— А як тут не йобнешся? — любив повторювати Цюпа, споруджуючи водний на

журнальному столику.

Цюпа… закадишний друг. Біографії протагоністів майже як у стародавніх

народних казках: було два друга — скрізь разом: на пописаних матюками шкільних

партах, на рибалці і на футболі, на велосипедах і у затишній церкві, куди обох тягала

бабуня Сєри, згідно із суворими звичаями невеликого містечка глибинкою глухого

Полісся. Там навіть радянська влада не змогла завадити місцевому батюшці бути на

короткій нозі та повній чарці з головою колгоспу і районним дільничним.

Маркіян Камиш “Сєра”

1

Зрештою, одному з друзів бородата іпостась Господа сподобалася, і він твердо

вирішив пов’язати своє життя з аскезою і благочестям. Інший пішов за компанію. Ось

довгоочікуваний день і квиток на омріяну стежку. Духовна семінарія розкрила свої