Сєра

Весь цей час Цюпа з потрощеною ногою валяється вдома у гіпсі і чекає на свої

п’ять грамів.

***

— Ти баран, Сєр. Дякуй богові, шо з коксом на ранніх стадіях зам’яти вдалося. А

то навіть я би тебе не відмазав.

— Братіку, а це остаточно?

Маркіян Камиш “Сєра”

11

— Блядь, Сєра! А ти як думаєш? Цей твій прихід — сука, ласий шмат, їм би тіки

привід, а тут — такий фарт. Так шо, братіку, можеш сміливо говорити, шо ти

безробітний. Дякую за підставу.

Короткі гудки. Звісно, його відлучили. Тихо і заднім числом. Ніякої анафеми,

ніяких офіційних документів, ніяких канонічних попереджень. Просто тепер він не

зможе проводити службу, не зможе долучати паству до таїнства Євхаристії, загалом,

не зможе робити все те, що так любить і до чого так звик. І Сєра завис: прокидався о

дванадцятій, лягав о другій, бухав і очікував невідомо на що.

А на Цюпу — образився. Зрозуміло, що той не винен, винен його вроджений

дебілізм і прикрий збіг обставин. Цюпа теж злився і розпочав телефонну розмову

нецензурно, але почувши обставини Сєри, притих.

З іншого боку, багато хто мріє похерити роботу: прокидатися о дванадцятій,