Сєра

рулон туалетного паперу обухів, якщо писати дрібно. Потім, Сєра згадав про баб і

набрав Валю, а Цюпа — Поліграфістку. Остання відправила Цюпу на хуй, але потім,

все-таки, чогось приїхала.

За сім п’яних ночей, з річок віскі та закусяних островів, вони зібрались, і

рушили у нетрі прикордонних поліських лісів, аби збудувати там нове Трипілля, аби

дати людям надію і завершити те, що так завзято колись почали.

***

Місто заснували серед руїн колгоспу біля кинутого села, у таємничому

прикордонні серед боліт, порослих кущами ґрунтівок і непролазних хащ. Серед

шершнів і мурах, серед комарів і кліщів настав час відродити минуле, відродити

заради майбутнього. Настав час Трипілля. Табір так і назвали — Трипілля. Чого

шукати нових імен, коли слава старих — твоя зброя?

Капітан ганяв десятки кілометрів по найближчих сільських магазинах,

вантажив припаси в багажник своєї дев’ятки. Тим часом, нові громадяни Трипілля

будували Сєрі, Цюпі, Шмальгаузену, Гриші, Капітанові і Валі з Поліграфісткою

справжній палац.

Маркіян Камиш “Сєра”

90

Гриша набухував Шмальгаузена, а той його накурював. Валя слухала проповіді

Сєри і чекала прийдешнього траху. А Сєра… Сєра стояв посеред двору і у перервах