Сєра

Маркіян Камиш “Сєра”

82

— Сєр, нам потрібно кілька чітко спланованих акцій різного штибу. В мене

сформувалося бачення справи.

— Наприклад?

— Трипілля вдалося. Тобто, сакральне паломництво вже є. Дрібні чудеса теж є —

ауроскоп діє непогано, хоч я досі не розумію, чого амулети не фонять.

— Цюп, це того, шо ми — роспіздяї.

— Або шматок фонить не однаково. Пофіг, коротше. Нам потрібно діяти: далі

треба Велике Турне.

— Цюп, а тобі не здається, шо це перебір? Нам би тут хоч обжитись.

— Сєр, ми маємо ставити собі найвищу планку. Це як спорт.

— Цюп, стоп, це трохи виходить за рамки канонічної будови тоталітарних сект.

— Слухай, чувак, ті, хто не порушує правила, не залишаються в історії. У нас

з’явилася реальна можливість зайняти нішу. І замість того, аби торгувати

макулатурою і металобрухтом, у нас є шанс вийти на інший рівень. Розумієш?

— Поки слабо.

— Розумієш, наша ідея з Трипіллям схожа на вірус, за силою рівний комунізму

або ж християнству.

— Цюп, ти фантазер…