Сєра

Трипільський Літопис і взагалі — доводив натовп до національно-визвольного

оргазму.

Маркіян Камиш “Сєра”

81

— Якомито славімо Господа нашого Трипіло-Христа! Нехай волю дарує він нам!

Нехай ворогів перемеле жорнами немочі і навпереважки злові надихне нас

стояти супроти ворогів України до останнього подиху!

— У-у-у-у-у!

— Давайте помолимось! Повторюйте за мною!

І всі молилися несамовито. І плакали чоловіки, і рюмсали жінки. Гриша і Шмаль

знову бігали натовпом, зупинялися над конвульсивними істеричними тітками,

зненацька голосно кричали «Господь!» і бігли далі.

На верески стяглися місцеві. Працівники тутешнього трипільського музею і

просто жителі. Фестиваль Сєри вони явно не оцінили. Пробували привести до тями

людей, пробитися до Сєри і стягти його з трибуни, але він вчасно обернув свою

тираду у потрібний бік:

— Хто ці порушники спокою нашого?! Хто ці побрехетьники і блазні брехців

можновладних?! Чому вони бісяться, чому слина летить навсібіч з їхніх

брехливих пащек?! Хто ці очкарики?! Ці інтелігентішки! Чи ж мало вони

образили народ український?! Що вони хочуть від нас?! Забрати в нас віру?!