Сєра

наказує охоронцями гнати за цими мохнатими підарами і «мужики, подивимося шо

воно таке за цирк».

***

— Шось ніхуя це не річка-перестрибка.

— А шо ти хотів? Дощі…

Шмальгаузен розраховував на веселе купання, на повалятися біля берега в

пісочку, засунути ноги у воду і змити бруд, піт, духоту снайперського костюму, але

річка Уж зустріла його втричі ширше, і глибше, ніж він марив у своїх кольорових

растаманських снах.

— Ну, і далі шо? Я ж казав… Треба було через міст. Вночі.

Маркіян Камиш “Сєра”

73

— Не дьоргайся. Наука форсування річок, Шмальку, це тобі не просто так.

Потрібен пліт. Чим чорт не жарт — зара змайструємо, — сказав Біоміцин,

скинув рюкзак, дістав свою похідну сокиру і взявся рубати першу-ліпшу сосну.

У цей момент, з дикого бодуняри, повз їде лісник на іржавому мопеді

«Верховина». Їде з лісничої вежі неподалік, глянути, чи не забули щось в альтанці на

мальовничому березі річки депутати, які вчора там завзято квасили. От він валіяжем

рулює знайомими стежками, роздивляється прохолодні водні плеса річки Уж і тут

бачить мужика в мохнатому снайперському костюмі, який несамовито валить ліс.