Сєра

запихаються в черокі неподалік і весело женуть ґрунтівками голосно бухати в

альтанці на річці Уж.

Говорив переважно Шмальгаузен, вони обидва відразу зрозуміли, що з

акцентом Біоміцина ніхто не повірить, що цей сільський мужик — фраєр з міста,

який приїхав сюди фотографувати розтрощені колгоспи на мажорний нікон. Скоріше

мародер, а з ними розмова інакша і набагато коротша. А от Шмаль на міського

гаврика походив відмінно.

— А чого ж ви сюди приперлися, раз туристи? Он скільки цікавого: гори, море,

Азія.

— Знаєте, дядь, складно мандрувати світом, коли найекзотичніше його місце — у

трьох годинах їзди від дому.

Шмаль ще довго заряджав про струйовий нелегал-туризм, але депутати його

вже не чули, обидва хапалися за рушницю, потім знову за стакани, кидалися давати

розпорядження охоронцям везти цих пацанів у Прип’ять і на Чорнобиль-2, потім

почали бичити, а потім — знову обіймали і цілували. Біо і Шмаль зрозуміли: відступ

по-тихому і зараз — ідеальний варіант.

***

Всі знають про Прип’ять. Всі про неї щось чули. У когось там жили знайомі, або

друзі в далекому вісімдесят шостому хоробро ліквідували там наслідки, хтось потім

ганяв на екскурсії у великому автобусі, а хтось — бачив передачу про