Сєра

55

Ви по-черзі кажете «блядь», дарма пробуєте винести двері і застигаєте у

темряві, тиші і палкому очікуванні неминучих наслідків. Ви цмулите по три ватри

підряд і тільки потім двері відчиняються, лине жовте і палке світло, але тебе воно не

гріє, — запрошують вийти.

От в цей момент ти розумієш, шо охорона ніяка не понтова, і шо це шість

гігантських мужиків, у одного — бита для гри в бейсбол твоєю головою, і вони слабо

налаштовані на конструктивний діалог. І найгірше те, шо чувак з битою — отой

вилупок, який збирав кропиву в коляску мотоцикла «Дніпро».

Вимагають паспорт. Аби ти, сука, нікуди не втік. І ти ж ніколи не їздиш на

об’єкти без паспорту, і, слава богу, ти протягуєш їм свій паспорт громадянина

України, протягуєш і думаєш: «Хуй з ним, можете навіть його забрати, цей мій

паспорт, можете зробити мене головним бухгалтером сорока шести житомирських

фірм, тільки приберіть від мене цього гандона з битою».

І, Гриш, подякуй собі подумки, шо ти сховав інструмент подалі від очей на

випадок алярму і кіпішу. Бо начальник охорони сраного Макарова-2, сука, їздить на

якомусь крутому джипі і виглядає так само. І він зараз на своєму чорному джипі

поїде з хлопцями на об’єкт і шукатиме там зірвані замки та обтерті светрами ломики,

бо він знає таких як ти. Знає і бачить наскрізь.

Приїздять мусора. І ти, Гриш, розумієш, шо пахне смаленим. Слідак починає