Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

І зустрівся очима з Стократом. Завмер, хапаючи повітря ротом…

Ударом меча Стократ розсік канчук, що обвився навколо його горла.

П’ятеро збройних вершників — і троє піші — дивилися на нього крізь прорізи шоломів.

— За яким правом люди володаря Вивора вбивають на березі Світлої?

Він говорив повільно й розмірено, даючи змогу жертвам отямитися — і кинутися врозтіч, рятуючись, відвертаючи увагу вершників.

— За яким правом воїни ріжуть беззбройних селян, немов худобу?

— Взяти, — лунко сказав ватажок.

Троє піших, витягуючи мечі, ступили з трьох сторін — у цей час хтось із кінних сказав під своїм шоломом несподівано тонким, хлопчачим голосом:

— Це Стократ!

Усім потрібна була крихітна пауза, щоб почути й усвідомити. Стократ зрозумів, що іншої миті годі чекати.

У нього не було досвіду бою з воїнами в повному обладунку. З кінними боровся, й не раз, але вийти проти важко озброєних вершників довелося вперше.

Канчук дістався в спадок од першого ворога, який напоровся на меч. Кольчуга цього ледаря була навмисно полегшена в кількох місцях — меч прорвав сталеві ланки на лівому боці, й канчук опинився в руках переможця.

Другий загинув од удару в проріз шолома.

Третій кинувся під оборону кінних, але посковзнувся на рибі й теж загинув.

Вершники були занадто важкі, щоб розправитися з самотнім мечником, але занадто міцні, щоб він міг їх дістати. Кілька разів він намагався висмикнути з сідла того, що здавався слабшим, і щоразу зазнавав невдачі, — коли жертви нападу нарешті отямились.

Камінь дзвінко вдарив по чийомусь шолому. Вершник захитався в сідлі. Стократ зірвав його — і прикрився важким тілом од метального ножа.

Полетіло нове каміння. Кінь скинув ще одного вершника. Стократ прикінчив його й зрозумів, що залитий потом по п’яти, що лоб розсічений, і кров заливає очі. Три вершники кинулися на нього одночасно — але рибалки, лісоруби, підлітки й навіть купець уже відчули себе маленькою армією.

Стократові майже нічого не довелося робити. За кілька хвилин воїни валялися на піску, і тільки один був ще живий.

— Назад!

Підлітки, що били по залізу палицями, злякано відсахнулися.