Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

— Зробимо на нього засідку, правда? — втішилася Емілія.

Всі поховалися, залишивши навмисне на столі голову Адольфини. Пан Ліндер, увійшовши, остовпів.

— Як ти сюди потрапила? Ага, це, певно, тебе той баламут приволік? Де він?

Рука пана Ліндера потяглася до кобури з пістолетом, але тут став на перешкоді Джавала. Він спритно підскочив ззаду і, приставивши йому до спини мідного свічника, скомандував:

— Ані руш, бо застрелю на місці!

Другою рукою видобув з кобури зброю і відступив на кілька кроків убік. Тоді й усі решта покинули свої криївки, що викликало в пана Ліндера замішання. Коли ж його розлючений погляд упав на свічник у руках магістра, то не міг стлумити в собі прокльонів.

— Пане Ліндер, — звернувся до нього Бумблякевич, — виходить, що ви пошили в дурні населення цілого містечка?

— Це науковий експеримент. Ви в цьому нічого не тямите. Справа надзвичайної державної ваги. А ви в мене, пане Бумблякевич, він же Ціммерман, відразу викликали підозру. Шкода, що я вас тоді таки не стратив, а піддався на той невинний жарт моєї пришелепуватої родини.

— Для чого вам здався той експеримент? Кому потрібні його наслідки?

— Кому? Нам! — тицьнув себе в груди пан Ліндер. — Ми повинні мати місце для відступу. Що нам — емігрувати? Чи сідати по тюрмах? Коли до влади приходять різні розбишаки, мусимо самі дати собі раду. От ми й витворили замкнуте середовище, в якому люблять і поважають владу. Тільки даремно ви, пане Бумблякевич, покинули нас. Звідси вам не врятуватися.

— А вам? — спитав Джавала.

— Киньте ці жарти. З хвилини на хвилину з'являться мої люди.

— А-а, так-так, — засміявся Джавала. — Сьогодні у вас плянується непогана забава. Воскресіння з мертвих, ха-ха-ха! Але ми, на жаль, трішки вам цю забаву попсували.

— Попсували? — не второпав пан Ліндер. — Яким чином?

— А підіть погляньте.

Ліндер кинувся до зали, де лежали труни. Видовище руйнації приголомшило його.

— Бандюги! Вас чекає жахлива розплата!

Він обхопив руками голову і застогнав.

— Пане Ліндер, — звернувся до нього Бумблякевич. — Перш ніж покинути цей затишний куточок, хочу довідатись, навіщо ви сховали в замку Лютецію.

— Лютецію? Ви хочете сказати — пана Цибульку?