Розділ «Книга друга»

– В добрих серцях. У твоїх братів, у тих, що в зелених гімнастерках, що горнуться до тебе, як їх ударить куля, і спалюють мені серце передсмертним подихом. У них найвища правда. Повір мені, бо я чую всі народи.

– Скоро я піду до них. Спасибі тобі, земле.

Тимко підвів голову і розплющив очі. Вогнище вже погасло. Зруйнована клуня почорніла, осіла в сніг. Від неї віяло морозним духом злежаної соломи. По селу ви-гавкували собаки на чорні тіні хат. Зоряний пил скапував на спресовану саньми дорогу. Тимко піднявся і пішов на свою квартиру. Зайшовши до хати, побачив чеченців, що шукали місця, щоб лягти спати. Посеред хати на соломі лежали Марко, Прокопчук і Ахметка. Біля грубки – блатники Тоська і Госька. Один чеченець по імені Елдар, переступаючи через їхні ноги, якось поточився і наступив Тосьці на ногу.

– Ти куди прешся, баранячий курдюк? – закричав він та накинувся на Тимка: – Це ти, чортів кугут, навів сюди гололобих?

– Не тобі одному в теплі спати, – відповів Тимко, даючи місце для Елдара.

– Іди геть, падло, сука.

Тимко з чеченцями спокійно вкладалися. Один тільки Елдар сидів, зацьковано позираючи то на Тимка, то на двох босяків під грубкою. Він відчував, що ті люди недоброзичливо настроєні до його кунака, але не знав, як захистити його. Тимко роздягся і приліг біля Марка, поруч з Елдаром.

– Тут самим тісно, а він татар навів, – шепотів на вухо Марко.

– Заткнись.

– Ще приріжуть уночі. Як не татари, то вурки. Вже нахвалялися. У двох ножаки, як на доброго кабана. Злигався. Ти куди не повернешся, так за тобою кислиці ростуть.

– Цить, кажу…

Марко затих, але в кутку біля груби шепотіли.

– Ей, кугут, заліпити тобі бланші? Ми дірьовню без пашпортов бйом.

Тоська підійшов і сипонув Маркові попелу межи очі. Елдар схопився як очманілий, нетерпляче повискував, як пес, що хоче зірватися з ланцюга.

Тимко набрав у кухоль води, повів Марка до помийниці.

– Щемить? – запитав Тимко, давлячи у голосі дрож.

– Ріже, не можу глянути.

Тимко поставив кухоль на лаві, підійшов до грубки.

– Ану, забирайся геть!

– Мальчик – посмокчи пальчик, – нагло відповіли від грубки.