Розділ без назви (2)

– Район наказав нам переселяти хутори.

І допитливо дивиться на Дороша та на Оксена, щоб побачити, яке враження зробила його заява.

– Оце й усе? – щиро дивується Дорош, в’їдливо посміхаючись. – Ні, Гнате, ти таки оригінал. Єй-єй. По твоїй поведінці можна було подумати, що на нас іде війною Франція.

– А ти чого баскаличишся? Переселення – це теж війна, – рипить шкірянкою Гнат.

– Починається свайба, – з досадою говорить Оксен. – І сівба, і переселення – все на мою шию. А куди ж я хуторян діватиму?

– По колгоспниках розмістиш. Ось у мене списки, давай зараз розподілимо, кого куди.

– А хати коли строїть? Польові ж роботи почалися!

– Організуй будівельників бригаду. Пиши трудодні, люди тобі хмарочоси возведуть.

– Я пропоную переселяти по частинах, – обізвався Дорош. – Переселити кілька сімей, збудувати їм житло, потім – слідуючу групу. А то як усіх розкуражимо – промах може вийти. Це тобі не курку в гніздо перенести. З людьми маємо справу.

– Х-хе! – блиснув золотим зубом Гнат. – Тебе як послухати – на два роки тяганини вистачить.

– А хоч би й так. Спішити нічого.

– Ну, от що: за переселення одвічаю я лічно, і нічого мені вказувати. Ваша задача обезпечити мене транспортом і розмістити людей, яких я буду направлять.

Гнат сховав список у сумку і встав із-за стола.

– Навіщо ж ти тоді нас викликав? – скипів Дорош. – Щоб поплескати тобі в долоні?

– Згідно з положенням я повинен з вами радитися, щоб ніхто мені не вказував, що я нарушаю. Ну, ти їдеш зі мною чи ні? – звернувся він до Оксена.

Дорош швидко застебнув шинелю, шепнув Оксенові на вухо:

– Чує моє серце – наріже він січки. Наглядай там за ним.

– А що за ним наглядати? Не мале дитя.

– Робимо справу великої державної ваги, а його одне слово, одна яка-небудь дурна витівка зможе зіпсувати все. Дави на всі гальма. Хай він відчує, що ми не збираємося потурати його неподобствам… Так де, по-твоєму, краще закладати літній табір для худоби: на Данелевщині чи на Грузькій? – перевів розмову Дорош на господарські справи.

– Закладайте на Данелевщині. Трави там споживніші, і комара менше. Ворячиння рубайте у вільшнику. З лісником я вже домовився.