Розділ без назви (2)

– Нема там ніякої ями? – питав він, щулячи очі.

– Що він – дурень по бур’янах ховатися? Молодий господар його десь пильніше заховав, – говорить Сергій, промацуючи очима Тимка. «Ну, поки що ви його не знайшли, так що нічого і тріщитися», – відповідає йому поглядом Тимко і, вийнявши кисета, згортає цигарку. В цей час із бур’янів, весь сивий від полинового пилку, вилазить Денис із повною пазухою курячих яєць і викладає їх Гнатові в картуз.

– Здати в фонд оборони, – наказує Гнат своїм пойнятим і прямує до хлівця.

«Знайдуть», – охоплює відчай Тимка, а Сергій знущально усміхається:

– Ну, в якому він кутку?

– А ти пошукай, – скалить і собі зуби Тимко.

Сергій, випередивши Тимка, шепче Гнатові на вухо: «Тут він. Щоб я з цього місця не зійшов. Тут!» Коло дверей хлівця Гнат затримується і з заклопотаним виглядом шукає в нагрудних кишенях олівця. «Засвербіло в п’ятах! Кожен мнеться і заходити боїться. Ну що ж. Тепер викруту нема. Буду сидіти і ждати жданого», – думає Тимко і присідає на поріжку. Коли відкрили двері до хлівця, Гнат вийняв із кобури револьвер і голосно сказав:

– Говорить голова сільради Гнат Рева, при пойнятих Сергієві Золотаренкові і Денисові Кошарі: Джмелик Северин – здавайся!

Тихо. Тільки шелестять на городі соняшники та десь у берегах сонно кричить іволга.

– Вилазь, бо як знайдемо – гірше буде!

Знову тиша. Затамований подих трьох людей, що стоять, прислухаючись.

– Починайте обшук.

Денис і Сергій деруться на прикладок сіна, ширяють палицями по кутках. Денис бере вила, штрикає попід стінами.

– Як попаду, – сам обізветься, – сміється він.

В цей час з воріт чується крик, у хлів вривається Орися: хустка на плечах, очі горять, граблі так і ходять ходором в руках.

– Геть! Геть! – кричить на неї Тимко і тягне за плечі, але вона виривається з його рук, цупить граблями Дениса по широкій спині.

– Ти його складав, це сіно, що розриваєш?! Складав, гицелю троянівський, бубнарю хуторянський?!

Розлючена, вона дереться на прикладок, Гнат тягне її за ногу.

– Громадянко! Ми при виконанні службових обов’язків.

Вона дриґає ногою, б’є Гната в груди, мов кішка, видирається на прикладок і турляє звідти отетерілого Дениса.