Розділ IV

Увійшовши, Імар відповів на їхні привітання й гострим поглядом зміряв усіх дванадцятьох присутніх.

— Лорде Шоґрине, лорде Малдвине, лорде Дорване, — промовив він крижаним тоном. — Прошу залишити приміщення. Вас звільнено.

Міністр торгівлі та перший лорд скарбниці не потребували жодних пояснень. Уклонившись, обоє негайно подалися до виходу, а на їхніх обличчях було написано полегшення. Вочевидь, вони не наважувалися самі відмовитися від посад і цим розсердити Айвара аб Фердоха, що мав їх за своїх аґентів серед королівських міністрів, але водночас боялися й Імара, який на прикладі принца Лаврайна засвідчив, що більше не збирається терпіти зрадників у своєму оточенні.

А от віце-канцлер Шоґрин аб Рогран не зрушив з місця і приголомшено втупився в короля, ніби не йняв віри почутому. Інші міністри також були здивовані цим рішенням, оскільки лорд Шоґрин завжди вважався одним з найвірніших людей короля і мав з поборниками напружені стосунки. Власне, цим він і заслужив посаду віце-канцлера, яку обіймав уже три роки.

— Так, — підтвердив Імар, — мені відомо про вашу хитру гру. Я знаю, що ви завжди, від самого першого дня своєї роботи в уряді, працювали на поборників. Усі ці роки ви вдавали беззастережну вірність спершу моєму дідові, а потім і мені, хоча насправді служили Конґреґації. Для мене було великою прикрістю дізнатися про вашу підлу дводушність, попервах я навіть не хотів у це вірити. На жаль, місця для сумнівів не залишилося — докази проти вас неспростовні. Я не наказую взяти вас під варту, бо даю вам, як і кожному моєму підданому, можливість визначитися й прийняти правильне рішення. Якщо ви оберете службу законному королю, я прийму її від вас — та вже як від приватної особи. А ваша урядова служба сьогодні закінчилася. Це все, лорде Шоґрине. Хочете щось сказати?

— Ні, государю, — хрипко відповів колишній віце-канцлер і на негнучих ногах, мов на дибах, залишив залу.

Імар підійшов до стола і влаштувався в королівському кріслі.

— Тепер прошу сідати, панове.

Міністри зайняли місця праворуч та ліворуч нього, Елвен умостилася на стільці в кутку кімнати, а Ґарван аб Малах залишився стояти, тільки поклав на стіл свою теку.

— Передовсім залагодимо формальності, — промовив Імар і передав три укази Фіннану аб Девґалу, лордові-наглядачеві державної печатки. — Завірте мої рішення про усунення з посад лордів Шоґрина, Малдвина й Дорвана.

Позбавлений допомоги секретаря, лорд Фіннан мусив сам узяти тигель з печатним воском, розігріти його над вогнем і проставити на указах три печатки поруч із королівськими. Коли він упорався, Імар негайно передав йому четвертий указ.

— Новим віце-канцлером я призначаю людину, в чиїй вірності, відданості та порядності не маю жодного сумніву. Мої вітання, лорде Дивліне.

Дивлін аб Ґалховар підвівся і схилив сиву голову.

— Дякую за високу честь, государю.

— До завтра надайте мені рекомендації щодо міністра торгівлі та першого лорда скарбниці. А з вашим наступником на посаді міністра права та справедливості й головного королівського прокурора я вже визначився. — З цими словами король посунув убік Фіннана аб Девґала п’ятий указ, після чого глянув на Ґарвана аб Малаха. — Майстре Ґарване, ви чуєте таке звернення востаннє. Відповідно до вашої нової посади, ви отримуєте пожиттєвий неспадковий титул лорда. Прошу зайняти місце за цим столом, лорде Ґарване.

Новоспечений лорд уклонився й сів поруч із Дивліном аб Ґалховаром — урядовцем, що свого часу посприяв його призначенню королівським слідчим.

— Тепер залишається з’ясувати ситуацію з лордом-канцлером, — сказав Імар. — За законом цю посаду обіймає верховний поборник Святої Віри. Лише за виняткових обставин, у разі неспроможності верховного поборника здійснювати свої повноваження, лордом-канцлером тимчасово стає віце-канцлер. Однією з таких обставин є звинувачення в державній зраді. Я не стану посилатися на сьогоднішні події, оскільки слідство щодо них тільки розпочалося і поки не встановлено, чи існують вагомі докази про причетність до них лорда Айвара аб Фердоха. Проте є й інша справа, розслідування якої триває вже одинадцять днів. І хоч його ще не завершено, деякі висновки зробити можна. Лорде Ґарване, вам слово.

Ґарван аб Малах підвівся й розкрив свою теку.

— Панове міністри. Як вам усім відомо, вранці двадцять четвертого гедрева високородного лорда Броґана аб Лаврайна було знайдено мертвим у спальні його покоїв. Головний королівський медик, майстер Шовар аб Родрі, оголосив, що смерть настала внаслідок серцевого нападу, але згодом, у конфіденційний розмові з государем Імаром, зробив застереження, що цей напад міг бути викликаний не лише природними причинами, а й отрутою.

Серед міністрів пробіг стриманий гомін. Розмови про Броґанову смерть не вщухали й досі, і тема можливого отруєння була доволі популярною. Серйозно в це мало хто вірив, але симпатики поборників не втрачали нагоди шпурнути камінець до королівського городу, а прихильники короля пошепки твердили, що верховний поборник дуже потерпав від інтриґ з боку Броґана, тож принцова смерть була для нього дуже вчасною.