Розділ XVII

Ківан непорушно стояв поруч із Елвен під північною околицею Ханґована і спостерігав за завихореннями Темної Енерґії, що повільно віддалялися від лахлінської столиці в південно-західному напрямку. Чорний чаклун Фейлан аб Мередид повертався до себе на Абрад, не намагаючись нічого утнути. Це, звісно, не означало, що він послухався Елвен і більше не збирається втручатись у їхні справи. Просто був не дурний і чудово розумів, що зараз йому краще забратися геть, бо за ним напевно наглядають, а Бланах перебуває під посиленою охороною. Одна з особливостей Тиндаяру полягала в тому, що вже на відстані кількох кроків у його непроглядній пітьмі неможливо помітити людину, яка не рухається і не вдається до активних форм маґії. Саме тому Фейлан аб Мередид, повернувшись у підземний світ, не виявив присутності Ківана та Елвен, хоч вони перебували зовсім неподалік від нього; і з цієї ж причини він, коли прийшов на Лахлін, не завважив поблизу Бланаха вартового — чаклуна-повстанця на ім’я Ґинвор аб Кахайр. А Ґинворові вистачило кебети зачаїтись і дочекатися, поки спрацює встановлена Ейнаром аб Диланом пастка. Ківан, який у той час чергував під Ханґованом, дуже шкодував, що не йому випала нагода захопити чорного в полон…

Коли останні завихорення розчинились удалині, Елвен надіслала умовний сиґнал на південний схід — до їхніх товаришів, що чатували під Бланахом.

— От і все, — сказала вона. — Тепер будемо сподіватися, що професорові аб Мередиду вистачить розсудливості прийняти мою пропозицію.

— А якщо ні? — запитав Ківан.

— Тоді ми його вб’ємо. І знов-таки, будемо сподіватися, що наступний чаклун, якого надішле проти нас Ворог, виявиться зговірливішим.

Ківан хотів був зауважити, що наступного разу Ворог може надіслали не одного чаклуна і навіть не двох, а цілий загін своїх прислужників, проте змовчав. Він знав Елвенину думку з цього приводу і, загалом, був згоден з нею. Але вважав, що зайва обачність ніколи не зашкодить, тому слід уже зараз готуватися до цілком імовірної війни з чорними чаклунами.

За хвилю до них підійшли Ейнар аб Дилан та Шовар аб Родрі. Елвен переповіла їм свою розмову з Фейланом аб Мередидом (яку сам Ківан чув на власні вуха, перебуваючи в сусідній кімнаті) і висловила впевненість, що він таки погодиться на співпрацю.

— Можливо, пані, — не став заперечувати Ейнар, хоча в його голосі чувся глибокий сумнів. Він був особисто знайомий із кованхарським професором і від самого початку наполягав на тому, що з ним не варто домовлятись, а краще просто вбити його. — Як ви мали нагоду переконатися, Фейлан страшенний боягуз. Це, звичайно, може зіграти нам на руку, але так само може й зашкодити. Варто демонові щось запідозрити і бодай трохи натиснути на нього, він відразу в усьому зізнається.

— І тоді його вб’ють, — промовила Елвен.

— Або ж накажуть пристати на вашу пропозицію і втертися до вас у довіру.

— Ну, довіряти йому я не збираюсь ні на крихту, тож він не матиме, куди втиратися. Зараз мене турбує не сам професор аб Мередид, а той факт, що його надіслали вбити Лаврайна. Ворога не спинить перша ж невдача, він і далі домагатиметься свого. Зрештою, просто накаже одному з тутешніх чорних пожертвувати собою, вчинивши самовбивчий напад під час якогось людного заходу.

— Тому його треба випередити, — озвався майстер Шовар. — У світлі нових обставин, пані, я схильний погодитися з лордом Ейнаром. Краще піти на ризик і влаштувати лордові Лаврайну нещасний випадок, ніж чекати, поки його вб’ють Китрайлові слуги.

— Та й ризик буде мінімальний, — поквапився додати Ейнар. — Я вже пропонував вам кілька цілком надійних…

— Я пам’ятаю ваші пропозиції, — урвала його Елвен. — І тепер визнаю їхню слушність. Та перш ніж будь-що робити, треба порадитися з королем. Власне, вирішальне слово має бути саме за ним, бо в цій ситуації він ризикує найбільше. Зараз у нього вечірня нарада з міністрами, потім я з ним зустрінусь і все розповім. А вам, лорде Ейнаре, варто зачекати тут. Гадаю, король захоче, щоб і ви взяли участь у нашій розмові.

— Так, пані, — сказав Ейнар. — Цієї ночі я чергуватиму під Ханґованом.

Елвен ще трохи затрималась у Тиндаярі, щоб розпитати про стан справ у таборі повстанців, а тоді разом з майстром Шоваром повернулася до Кайр Ґвалхалу. Ківан, чиє чергування мало закінчитись аж опівночі, хотів був залишитися з Ейнаром, проте той запевнив його, що в цьому немає потреби.

— Сьогодні вже точно нічого не станеться. До ранку Фейлан не отримає нових інструкцій від Ан Нувіну, а з власної ініціативи нічого робити не наважиться — не така він людина. От завтра ми розпочнемо посилене патрулювання Тиндаяру, і ти ще проведеш тут удосталь часу. А зараз іди відпочивати. Про Фейлана аб Мередида поки нікому ні слова — вранці я зберу всіх наших і сам розповім про нього.

— Тоді треба попередити Ґинвора, — Ківан машинально кивнув у бік Бланаха, хоч і розумів, що Ейнар цього не побачить. — Та, боюсь, він однаково не втримається від того, щоб похвалитися своїм подвигом перед усіма нашими.

— Знаю. Тому залишив його на варті до ранку. А Доранові та Нейве скажеш, що я змінив розклад чергувань і цієї ночі вони вільні.