Розділ XVIII

Переступивши поріг медичної лабораторії, Ейрін аж заклякла від несподіванки. Сестри Ґлай, що викладала лікарську справу, ніде не було видно, зате біля скляної шафи з цілющими зіллями та порошками стояла тринадцятирічна Олвен вер Елінир. Своїм звичáєм, вона проіґнорувала появу Ейрін і продовжувала роздивлятися шеренги різнобарвних пляшечок на полицях, ніби нічого й не трапилося.

— Що ти тут робиш? — запитала Ейрін, зачинивши за собою двері.

Олвен повернула голову, гостро зиркнула на неї і з удаваною недбалістю буркнула:

— Що треба, те й роблю. Це тебе не обходить.

— Е ні, якраз обходить, — заперечила Ейрін. — У мене тут заняття.

— У мене також. — Дівчина так гидливо скривилася, ніби щойно проковтнула жабу. — Сестра Ґлай помінялася днями із сестрою Евлін, і тепер кожного кедина після обіду я вивчатиму медицину.

— Разом зі мною?

— Боюся, що так. Але я не напрошувалася.

— Охоче тобі вірю, — відповіла Ейрін і подумала, що оце зараз між ними відбулася чи найтриваліша за весь час їхнього знайомства розмова.

Далі вони чекали мовчки, намагаючись не дивитись одна на одну. Ейрін це вдавалося краще, бо, за великим рахунком, їй було байдуже до Олвен. Вона лише почувала легке роздратування від того, що дівчина, яка за відьомськими законами є її сестрою, ставиться до неї з такою глибокою ворожістю…

Невдовзі до лабораторії ввійшла Ґлай вер Есильт, тримаючи в руках довгенький сувій з цупкого білого паперу. Свого часу Ґлай була улюбленою ученицею Альси вер Киннейді, а згодом навіть перевершила її в майстерності й уже понад століття вважалася найкращою лікаркою серед відьом. На щастя, вона нітрохи не поділяла антипатії своєї колишньої вчительки до Ейрін, а Первісну Іскру схильна була розглядати із суто науковою допитливістю — як унікальне явище, що потребує ґрунтовного і всебічного дослідження.

— То ви вже тут, дівчата, — приязно мовила Ґлай. — От і гарнесенько. Мабуть, здивовані, так? І, бачу, не дуже щасливі. Та це нічого, минеться. Вчора я радилася з вашими кураторками, і ми зійшлися на тому, що вам буде корисно трохи попрацювати разом. Ти, Олвен, більше знаєш, ти, Ейрін, більше вмієш, а загалом, ви на одному рівні, тож будете чудово доповнювати одна одну.

„Я б залюбки обійшлася без такого доповнення,“ — подумала Ейрін. Вона була певна, що бодай у цьому Олвен погоджується з нею.

Тим часом Ґлай розгорнула сувій і почепила його на вільну ділянку стіни поряд із дошкою. Це була принципова схема якогось комбінованого плетива зі складними зворотніми зв’язками. Цілком воно було незнайоме Ейрін, проте його окремі елементи викликали в неї вже звичне (але від того не менш неприємне) запаморочення в голові, яким завжди супроводжувалося видобування з її внутрішньої „книги заклять“ запозичених у Ґвен знань.

— Але ж, сестро, — озвалася Олвен, — ти казала, що я робитиму розтин свинячого зародка.

— Зробиш його наступного тижня. Ви разом зробите. А ваше перше спільне заняття буде суто теоретичним. Сідайте.

Ейрін і Олвен рушили були в протилежні кінці кімнати, однак Ґлай це нітрохи не влаштовувало, тому вона помахом руки присунула два стільці до найближчого від себе столу. Дівчата мусили всістися поруч.

— У Сестринстві не стихають суперечки про те, — менторським тоном повела Ґлай, — навіщо Ворог відкрив доступ до Тиндаяру. Та наразі нас це не цікавить. Хай там яка була його мета, ясно одне — тепер демони можуть безперешкодно потрапляти в земний світ. А отже, не виключено, що серед людей знову з’являться ворлоґи та хелвири, які в часи Мор Деораху завдали чимало лиха. Я певна, що Олвен знає про них. А ти, Ейрін?

— Так, сестро, я читала і про ворлоґів, і про хелвирів. Але не розумію, який вони мають стосунок до медицини. Хіба їх не вивчають на заняттях з інфернальних сил?