Розділ XXVI

— Ніхто з них і словом їй не дорікнув. Але Івін сама себе звинувачує — мовляв, пригріла змію на грудях. Хоча всі розуміють, що Ґлиніш стала чорною вже за її відсутності, вона не змогла б так довго протриматися на Тір Мінегані. Сестра Кейліон вважає, що це сталося вже після нещасного випадку зі мною. — При цих словах Ґвен лише трохи спохмурніла, достоту так, як це буває з людьми на згадку про біду, що вже минула й більше ніколи не повернеться. — Та я мала на увазі інше. Зараз Івін і дрючком не відженеш від професора аб Нейвана.

— Через плащ?

— Атож. Він просто дивовижний, погодься. Коли я снідала, Івін якраз повела професора до впокорених чорних — хотіла подивитись, як плащ долає Темну Енерґію. Звичайно, вона була б рада заодно дослідити й Ріанин меч, але його забрали найстарші. Замкнули в Залі Реліктів і нікого, крім самих себе, до нього не підпускають.

— Гм… Не думаю, що Ріана цьому зраділа.

— Ще б пак! Вона аж казиться й вергає грім-блискавицю — це майже буквально. Без меча її сила нітрохи не зменшилася, так і залишається на максимальному рівні. Сестра Раґвільд вважає, що це вже назавжди. На її думку, чари меча незворотно пробудили всі приховані ресурси Іскри.

— О! — вражено мовила Ейрін. — Виходить, усі сестри зможуть стати такими ж могутніми?

Сама вона вирішила в жодному разі не торкатися меча, навіть якщо вмовлятимуть. Рано чи пізно Первісна без будь-якої допомоги перевершить максимальну силу звичайної Іскри, а пробуджувати всю її потенційну міць, та ще й так різко, було б украй безвідповідально. І, можливо, небезпечно.

— Та навряд, — сказала Ґвен. — Ріана твердить, що меч належить лише їй і більше нікого не слухатиметься. Схоже, вона не бреше і навіть не перебільшує. Сьогодні я бачила Аверлін, яка, кажуть, узагалі не спала, цілу ніч розбиралася з мечем. Але від цього її сила нітрохи не зросла. Отож, мабуть, найстаршим таки доведеться визнати Ріану ліпшою подругою світлоносців.

Ейрін розгублено закліпала очима.

— Як-як?

Ґвен усміхнулася й пояснила:

— Меншенькі сестрички вже вигадали вам титули — відтепер ти переможниця чудовиськ, а Ріана ліпша подруга світлоносців. Професора аб Нейвана вони називають летючим чаклуном.

— Ага, він і справді гарно літає, — погодилась Ейрін. Вона хотіла була запитати, до чого тут світлоносці, тобто диннеші, та нараз і сама збагнула. — То цей меч із Ґвифіну?

— А ти не знала?

— Ні. — Ейрін підтяглася й сіла в ліжку. — В Тиндаярі не було часу на розмови, а потім… потім я просто відключилася. Теж мені переможниця чудовиськ!

— Ти билася з ними шість годин. Сама-одна, без допомоги, без надії… — Ґвен мерзлякувато пощулила плечі. — На твоєму місці я б з’їхала з глузду. А ти трималася, ти… Та що й казати! Ти ж розуміла, що порятунку не буде, але продовжувала боротися. А ми тут божеволіли від безсилля і нічогісінько не могли вдіяти.

— То ви знали, що зі мною?

— Так, знали. Ще о четвертій я прийшла до Ґлиніш — ні, без найменших підозр, просто була неподалік, а твоє заняття вже мало закінчуватись, тому вирішила прихопити тебе, щоб разом повернутися до Тах Ерахойду. Знайшла її будинок, постукала, відповіді не було, і вже збиралась іти далі, коли вийшла сусідка, старезна чаклунка, і сказала, що ти точно маєш там бути. Вона, мовляв, від обіду сидить біля вікна і цілком певна, що ти звідти не виходила. Я знову стала стукати, а згодом перевірила будинок — і відчула сліди чорних чарів. Ґлиніш і не намагалася їх приховати.

— У неї й часу на це не було. Як я розумію, вона, приголомшивши мене, відразу шугонула зі мною в Тиндаяр і кинулася втікати. Якби ж я прочумалася трохи раніше… Отже, увесь той час ви мене шукали?

— Ну, власне, лише імітували одна перед одною пошуки, а насправді вже оплакували тебе. Івін кляла себе за довіру до Ґлиніш і водночас лаяла Кейліон — за те, що неправильно навчала тебе. Виявляється, між ними від самого початку були суперечки щодо плану твоїх занять з інфернальних сил. Івін вимагала чимшвидше навчити тебе чарам, які можуть згодитися в Тиндаярі, а Кейліон вважала, що тобі ще зарано.