TextBook – Здрастуй. Що нового?
Анатолій відчував потиск і раптово сам для себе зізнався:
– Пішла Рената, тепер у будинку офіційно – пустка.
– Назовсім? – Голос Петра збентежений.
– Не знаю…
– То може… зробити щось… Якось повернути.
– Не впевнений, що ЗАРАЗ це мені потрібно. Пізніше.
Слідчий похмуро дивився з-під кудлатих брів:
– Потім буде пізно. Повір. Я так свій шлюб занапастив. Робота, все робота, потім, а потім знайшовся інший, котрий був поруч.
– Десь я це вже чув. Може… сьогодні подзвоню… Якщо судилося… Словом, неважливо. Ти краще розкажи, що там затриманий?
– Мовчить.
– Піду.
– Як знаєш.
Сіра тиша. Очі в очі. Ненависть навпроти повної апатії.
– Чому?
Анатолій знову й знову повторював питання. Вже навіть не сподіваючись на відповідь. А може, її просто не існує? Пояснення нема. Є тільки дикість. І знову поплили години. Одна, друга, третя.
– Ну чому?
Скляна поверхня погляду. Там було пусто. Думки виснажились до стану повітряної кульки – все летіли, летіли, і жодна не затримувалась. За вікном місто все ще сподівалось, бо було терпляче. Мабуть, цей день добіг би, як і решта днів: вчорашній, поза-, поза-й позавчора, але всі кола, навіть найміцніші, колись дають тріщину. І вже надвечір єдиний телефонний дзвінок розрізав світ навпіл.
– ЩО??? Не може бути.
Петро зблід, як стеля, навіть посірів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кола на воді» автора Сердюк О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „На дні душі“ на сторінці 23. Приємного читання.