TextBook Чоловік непомітно торкнувся фото в кишені:
– Мабуть, що воно. Кажуть, дурничка, а… Моя мама колись так само втекла.
Старенький примружився:
– Не повернулась?
– Ні, народила мене.
– То ти – щасливець. Від великого кохання народитися – дар.
Анатолій зітхнув.
– Мабуть. Але батька я ніколи не знав, навіть не здогадувався, хто він. Може… може, і маму тому любив натхненно – одразу за двох.
Сиві вуса наблизились до води, зазирнули, провели старечою долонею по зморшкуватому обличчі.
– Люблять так, як серце любить. Не продиктуєш йому. А що батька не знаєш, то боляче. Коріння удвічі зменшується. Це ніби… обрубав його хто наполовину.
– Степане Олексійовичу… До мене Оксанка приходити стала…
Старенький підскочив на одній нозі й подивився пильно:
– Приходити?
– Ну то я так… У спогадах, і так яскраво, неначе насправді відбувається.
Дід задумливо похилив голову на обперті долоні.
– То, синку, або на щастя, або на біду.
– Як?
– Бо чи відпустить тебе, чи навпаки – згубить. Знаєш що, сину, ти б відпочив від біганини, га? Посидів, подумав.
– Та у мене від тих думок голова лусне.
Старенький посміхнувся й щось дістав з кишені.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кола на воді» автора Сердюк О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прозріння“ на сторінці 13. Приємного читання.