У бій за волю

Сумно линув небом голос журавля.

Хрест високий слухав, що б внукам сказати,

— Про рани народу німий степ співав —

Про славу безсмертну, про рідні Карпати

Де юний повстанець за волю вмирав.

Не мати обняла єдиного сина,

Не мила зронила сльозу в мураву,

Лиш тіло сповила червона калина

А личко юнацьке склонилось в траву.

Заснула могилка. Все ніч заховала.

Розтали в темряві пророчі слова…

Далеко за північ зірничка упала

А в лісі густому тужила сова.

Абезь, 1955 р.

НА КАЛИНІ СОЛОВЕЙКО

Тихо вода хлюпощеться

В лузі під вербою,

Встало сонце, — вмивається

Ранньою росою.

На калині соловейко