У бій за волю

Чийсь голос мені:

«Візьми, я присягу

Зложила Тобі!»

Вже вітер вдаряє по струнах сердець, —

Він рани сирітські цілує,

Сплітає з терпіння любові вінець

І віру у правді гартує.

Ходім, моє серце, під небо, до зір,

До сонця, до правди святої,

До пісні, що лише вершинами гір

Де криється щастя в спокої.

Згадай у ясні дні,

І в чорні люті ночі,

Згадай в глибокім сні

Сирітські щирі очі…

Тулова, 1957 р. Володимир

НА МОГИЛІ

На могилі тирса віночок сплітала,

Дика рожа кров’ю (кущем) зацвіла,

Тихенько землиці ніч казку шептала,