У бій за волю

Як мати дитину.

Шлях широкий, б’ється горе, —

Ідучи співає божевільна.

І в торбині камінь обнімає

Ніби дитя. Й засміється,

То кричить, муштрує,

То сухими тремтячими

Хрестить та цілує.

Та щоднини попід вікна

З торбинкою ходить,

Хто сухарик, хто бублика,

Хто в хату заводить…

А вона вклякає

І цілує людям ноги,

Та чогось шукає

Під лавою. Та так страшно

Дивиться… Шепоче…

Вийде з хати та мандрує

Куди втраплять очі.

Ще рік цілий тинялася, —