У бій за волю

Що на старість буде кому

Хоч хлібця подати.

Та без втоми ледве тягне

Потріскані ноги,

І за гроша оббиває

Чужії пороги

Кривавими мозолями.

(А болю й не чує!),

Та для сина наймичкою

І днює й ночує.

Свище, реве, завиває

Полем хуртовина,

Б’ється в снігу — поспішає

Матуся до сина.

Майже боса… Бреде, стане,

Буревій регоче, —

То вкрадеться, й жартуючи

За спину лоскоче.

То приляже —- сховається

Й тихо вижидає свою жертву