У бій за волю

Стара поспішає

Несе вузлик за плечима —

Сонце зустрічає.

Не забула й манюсіньку

Льолечку з собою,

На пам’ятку, Івасеві,

Що в ній під копою

Сповивався. Та першеньку,

Що сама пошила,

Та штанята, що до школи

Дитині купила.

Та ще дещо із гостинців, —

Вузлик зав’язала,

Та до сина без віддиху

Боса мандрувала.

Довго, довго мандрувала,

Накінець всміхнулась,

Та під містом на горбочку,

Сіла, та нагнулась,

І травою босі ноги