У бій за волю

Мовчить село, мовчать злидні.

Спочивають руки

Спрацьовані, у мозолях.

Сплять нещасні внуки —

Великого часу діти,

Мовчки спочивають,

А по землі промінчики

Зайчиками грають.

Оцю пору, опівночі,

Ген за селом скраю,

Віконечко засвітилось…

Ніби хтось ридає…

Я до вікна — приглянувся —

Дивно свічка блима,

На постелі лежить жінка, —

Шукає очима

Ген по хаті. Так і водить —

То скривиться, мліє,

Одинока, мов черниця.

Лиш тінь сіріє