У бій за волю

Постарілась, та й чекає

Старенька дитини.

Бо вже давно, як закінчив,

(Вже свій хлібець має!),

Та зболіла в нетопленій

Йвася виглядає.

Минув рік… Дев’ятий лине,

Заросла дорога

Накрай села, де пусткою

Хатина убога

Заплакана похилилась.

Тільки ворон кряче,

А на печі, мов черниця,

Голодная плаче

Стара мати.

Чужі люди, хоч добрії,

Все ж таки чужії, —

Відвідають, — розійдуться.

Лиш стіни німії

Стовбурами каменіють —