TextBook А що?… Онде, здається, великий дім… Гайда!.. Так, чотирьохповерховий… Новий же… Ворота… Се він і єсть! Їй-богу, він, поклястись готовий… Двір і доми на всі чотири боки, мов криниця глибока, а зверху зоряне небо… Він самий і єсть!.. Але де ж мешкання його? Вікон, мов зірок на небі, та всі горять, а ні в однім не з’явиться він…
А, треба до двірника подзвонить, він знає, повинен знати… Шарпнув дротик, другий раз, третій… Вийшов…
– Вам кого треба?…
– А чи тут мешкає Максим Лісовий?… – певним і надійним тоном запитав я.
– Ні. Такого немає…
– Як то може бути?… Се який нумер дому?…
– Сорок п’ятий…
– Ото саме в сорок п’ятому він і мешкає… Він казав мені… Може, ви помиляєтесь?…
– Та ні, його в нас немає…
– Не може бути!.. Як то немає, коли повинен бути, ви не знаєте своїх мешканців… Дайте подвірну книгу…
Принесли книгу. І між кількома десятками мешканців не було, не було Максима Лісового. Що за причина?… Я ще перебіг очима довгий спис, але таки немає. Невже не в сім домі він мешкає?… Але чогось зросла у грудях певність, що таки тут… Я почав читати тоді прізвища пань, які могли бути його хазяйкою… І запитав чи немає такої-то… Є. Мешкає у такім-то нумері.
Я туди… Дзвінок. Виходять і запитують: чого? Чи мешкає тут такий-то?…
– Так, єсть…
– А, святий Боже! Де він?
Влетів у кімнату, розбудив і накинувся мокрим рядном, чом се він не прописаний у подвірній книзі?…
– Та так… А що?…
– Та нічого… Ти вільний сьогодні? А вільний, то одягайсь і приходь зараз до Ганки… Ти не знаєш?… вона сьогодні іменинниця…
– Як?…
– Та так… Приходь зараз… Але не кажи, що я був у тебе і кликав… Наче ти знав, але не мав часу зайти раніш… Коли буде допитувати, що ти їй прислав, то кажи: квітку камелії… Добре?…
– Та нащо се?… Я нічого не посилав, бо не знав…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Антологія української готичної прози. Том 2» автора Винничук Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Павло Богацький“ на сторінці 6. Приємного читання.