Розділ «Янка Купала СОНЕТИ»

І скалить зуби смерть: «Моя вже влада тут,

На вхід життя сюди я накладаю вето».

Я люблю наших нив золотину

І сповиті у зелень луги,

Шум похмурих борів навкруги,

Дзвін джерел у серпневу годину…

Я люблю в наших селах стоги,

Вкриту мохом убогу хатину,

Свій народ — цю прив'ялу квітину,

Цілий край, що мені дорогий.

Я люблю ясні очі і груди, —

Від дівочої гину краси,

І болить мене серце сумне.

Кличу, зву, ніби йду поміж люди,

Але чують мій клич лиш ліси,

Клич: хто любить, хто ж любить мене?

На великім світі боротьба ятриться —

За свободу й долю та за людські мрії,

Там панує влада віри та надії,

Там добром народи прагнуть освятиться.