Чого ж я прагну ще? Звідкіль душі надлами?
Душа ридає. Мрій нема вже. Тільки — біль.
Ні сонця, ні весни, лиш темінь зловорожа,
І на твоїх ланах — каміння та кукіль.
Я не люблю тебе! Що це? Чи воля Божа?
— О Христе, звідкіля ця зміна: не люблю.
Що сталося, скажи? Орю чужу ріллю…
ЖНИВО
За полем поблискує смужка пшениці
Дозріла — на соннім лісів рубежі;
Колосся схиляється аж до межі
В сумному шептанні: «А де мої жниці? »
І жниці прийшли — молоді, міднолиці;
В снопи кладучи колоски-сторожі,
Зашурхали глухо серпи, як ножі,
І співи прадавні знялись, наче птиці.
Там пісня пливе і пливе в небеса,
Крізь біле колосся проходить журливо
І губить у пущах перо вогневе…
До мене та пісня пливе, і зове,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Янка Купала СОНЕТИ“ на сторінці 6. Приємного читання.
TextBook