За полем поблискує смужка пшениці
Дозріла — на соннім лісів рубежі;
Колосся схиляється аж до межі
В сумному шептанні: «А де мої жниці? »
І жниці прийшли — молоді, міднолиці;
В снопи кладучи колоски-сторожі,
Зашурхали глухо серпи, як ножі,
І співи прадавні знялись, наче птиці.
Там пісня пливе і пливе в небеса,
Крізь біле колосся проходить журливо
І губить у пущах перо вогневе…
До мене та пісня пливе, і зове,
І в серці дзвенить, як у травах коса:
«Ти, брате, сіяч… ну, а де твоє жниво?»
ПО МЕЖАХ РІДНИХ, ДЕ РОЗОРА…По межах рідних, де розора,
Попід склепінням неба сивим,
Натхнений спокоєм зрадливим,
Сную, неначе тінь сувора.
За мною — ворог — сум, потвора,
Із нашептом глухим, гидливим:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Янка Купала СОНЕТИ“ на сторінці 6. Приємного читання.