Розділ «Гвєздослав КРИВАВІ СОНЕТИ»

могла виводити до щастя-дива,

служити поступові двигуном!

Якого духу безмір та огром,

де сяяла будущина щаслива,

погасить бойовищ пекельна злива,

потрощить на шкамаття бурелом!

Що сліз у серцеломному болінні

нещасні матері проллють у пил;

на вдів і на дітей-сиріток тіні

впадуть, хоч буде ясний небосхил;

а геній людства, плачучи, нетлінні

сховає сльози в темнощі могил.

Всі жахи звільнені! В просторах піль

шугають фурії — понад окопи.

Спотворений, синіє вид Європи:

жалю криниці, струпи, слізна сіль,

та ще мана, думок фальшивих цвіль,

та мудреці, блаженні розторопи:

— О Господи, та ж ми твої холопи! —

Гримлять у стелю неба звідусіль,