Розділ «Гвєздослав КРИВАВІ СОНЕТИ»

то дрібнолюддя дух мені товкло,

охоче до жорстокості й погрому,

аж тут на біль мій, на стражденну втому —

цей хрест війни жахної… Чересло

так в землю не втинається від спіху,

що він затявся в мене і тепер

стримить, важкий, нагадуючи віху,

де видно письмена вогненних пер —

століттю, поколінню на потіху —

культура — ха-ха-ха — як людожер!..

Хто спричинив спустошення і крах,

це здичавіння і моральність хвору?

Хто людство звів з ясного крутогору

в трясовину? Хто плодить смерть і страх?

Хто смокче кров, як той упир? Хто враг

життя й дороги, що простує вгору?

То самолюбство! Й досі ту потвору

повергнути ніхто не може в прах!

Хоч простору для всіх на світі досить,

воно на світ показує: «Моє!»