Розділ «Шарль Бодлер СОНЕТИ»

Ненавиджу плачі, нагробки та вінки,

Тож не робитиму зі смерті тарараму;

Я воронам свій труп віддав би залюбки,

Ніж мав би грати він якусь погребну драму.

О хробаки! Мої товариші й брати,

Погляньте, як до вас приходить мрець щасливий!

Скажіть мені, сини гниття і темноти,

Філософи гробниць, нікчемні плюгаші,

Чи ж є на світі ще якийсь кошмар діткливий,

Якийсь пекучий біль для тіла без душі?

Як бочка Данаїд, Ненависть! В порожнечу,

Де причаїлася бездонна темнота,

Вливає відрами мерців криваву течу

Безумна і міцна, червонорука Мста.

Хоч скільки ти вливай, хоч воскреси мертвоту,

І знов з оживлених повитискай багно,

Даремно пропадуть століття праці й поту —

Підступний Сатана із бочки вибив дно!

Ненависть — то пияк з безмірною жагою,

Він чує, як росте спрагота від питва,